Голод в утробі матері збільшує ризик розвитку діабету

Дитина в утробі матері захищена від шкідливих зовнішніх впливів - так здавна вважали лікарі та майбутні батьки. Вагітні жінки палили, вживали алкоголь і отримували ліки. Щонайпізніше з часу так званого талідомідного або ж  контерганового скандалу  на початку 1960-х років стало зрозуміло, що це припущення є докорінно хибним. Активна речовина талідомід, що містилася у транквілізаторі під навою "контерган" , часто призводила до вад розвитку у немовлят, чиї матері приймали цей препарат у перші місяці вагітності.

Алкоголь, тютюн та інші наркотики також можуть порушити розвиток майбутньої дитини і призвести до серйозних вад розвитку. При цьому голод і недоїдання під час вагітності так само відіграють вирішальну роль у розвитку дитини. За даними учених, ризик довгострокових наслідків для здоров'я особливо високий, якщо поживних речовин не вистачає протягом першого триместру вагітності.

Дослідження наслідків Голодомору в Україні

Нещодавнє  дослідження  вивчало наслідки  Голодомору  в Україні 1932-1933 років. Результат: діти, чиї матері страждали від сильного голоду під час вагітності, мали в багато разів вищий ризик розвитку діабету  в дорослому віці.

Але підвищується не лише ризик діабету: надмірна вага, серцево-судинні захворювання, погіршення слуху та зору можуть бути наслідками в подальшому житті дитини, яка недоотримувала поживні речовини ще в утробі матері.

Внутрішньоутробне програмування: гіпотеза Баркера

Британський лікар та епідеміолог Девід Баркер був одним з перших прихильників гіпотези про те, що основи хвороб закладаються на ранніх стадіях розвитку плоду. Так звана "гіпотеза Баркера" базується на цьому припущенні: плід в утробі матері не відокремлений від навколишнього середовища - якраз навпаки.

Особливо рання вагітність є чутливою фазою: розвиваються серце, мозок, метаболізм і кінцівки плоду. Гормони, поживні речовини та продукти обміну речовин надають майбутній дитині інформацію про світ, у який вона має прийти, через плаценту та кровоносну систему матері.

"Коли отримується сигнал, що живемо в часи дефіциту їжі, метаболізм дитини підлаштовується під нього, йде підготовка до того, що чекає на цю дитину", - пояснює гіпотезу Баркера Мартін Клінґеншпор (Martin Klingenspor) - біолог, професор молекулярної дієтології в Центрі дієтології імені Ельзи Кренер Фрезеніус при Технічному університеті Мюнхена (TUM).

"З точки зору еволюційної біології, ця адаптація могла б бути перевагою", - каже Клінґеншпор. Однак вона стає проблемою, коли голодний період закінчується і раптово з'являється надлишок їжі. Дослідження так званої "голодної зими"  1944 року у Нідерландах під час Другої світової війни показують зв'язок між недоїданням у матері та різними захворюваннями у дитини в подальшому житті. Окрім діабету, це надмірна вага і серцево-судинні захворювання, а також порушення слуху і зору.

Можлива епігенетична адаптація до харчової ситуації

На думку Клінґеншпора, одним із можливих механізмів перепрограмування і, відповідно, адаптації метаболізму можуть бути епігенетичні зміни в ДНК: "Епігенетика означає, що наші хромосоми біохімічно змінюються у відповідь на сигнали навколишнього середовища". Таким чином, вплив навколишнього середовища може регулювати активність генів і таким чином змінювати метаболізм.

"Дослідження на тваринах показують, що епігенетичні зміни також передаються нащадкам, - каже Клінгенспор. Це також може бути ще одним поясненням іншої форми дефіциту харчування: надмірної ваги та ожиріння. "Матері, які вже мали надмірну вагу або ожиріння під час вагітності, народжують дітей, які мають вищий ризик також страждати від повноти", - каже Клінгеншпор. Однак дослідження також показали, що жінки, яким вдається знизити надмірну вагу до наступної вагітності, зменшують ризик для здоров'я своїх майбутніх дітей.