Канцлерське бунгало в Бонні - як жили Ергард, Шмідт і Коль

23 травня 1949 року було підписано та оприлюднено Основний закон Федеративної Республіки Німеччина. У 2024 році німецькій Конституції виповнюється 75 років. Після створення ФРН столицею Західної Німеччини став Бонн - до возз'єднання країни і переїзду Бундестагу та уряду в Берлін. Сьогодні про історію так званої "Боннської республіки" в цьому місті на Рейні нагадує багато різних місць, які можна відвідати. Одним із них є резиденція німецьких канцлерів у колишньому урядовому кварталі - канцлерське бунгало.

"Шарм... собачої будки"

Колишній міністр праці ФРН Норберт Блюм (Norbert Blüm) якось сказав, що ця будівля випромінює "шарм... собачої будки". Утім, деякі канцлери, які жили і працювали в цій резиденції посеред урядового кварталу в Бонні, почувалися тут цілком затишно, хоча не одразу після переїзду сюди - і далеко не всі з них.

Першим господарем канцлерського бунгало 1964 року став батько німецького економічного дива Людвіґ Ергард (Ludwig Erhard). Саме він доручив зведення цієї службової вілли архітектору Зепу Руфу (Sep Ruf).

До початку будівництва Ергард ще навіть не був канцлером, а обіймав посаду міністра економіки в уряді Конрада Аденауера (Konrad Adenauer). Сам Аденауер, довга канцлерська епоха якого вже добігала кінця, жив у своєму будинку під Бонном і окремої резиденції не потребував.

Урядова житлова площа зі скла і бетону

Проєкт у стилі класичного модерну став свого роду зліпком тієї епохи - простий, спартанський, без претензій на демонстрацію влади, марнотратства і розкоші. Одноповерхову будівлю зі скла і бетону у вигляді двох квадратів, зміщених відносно один одного, звели в парку на березі Рейну недалеко від президентської вілли і Бундестагу. Будівництво обійшлося у два мільйони німецьких марок.

Репрезентативні приміщення розташовувалися в першому великому квадраті, розміром 24x24 метри. Службова квартира - у меншому квадраті, 20x20 метрів. За користування квартирою канцлери платили.

Бунгало, канцлери та гості. Фотографії

Від Кізінґера до Коля

Людвіґ Ергард, чиї ідеї та уявлення були втілені в проєкті, новою резиденцією був дуже задоволений, чого не можна було сказати про його наступника на цій посаді. Курт Ґеорґ Кізінґер (Kurt Georg Kiesinger) вважав бунгало занадто маленьким і таким, що погано підходив для представницьких цілей. Втім, нічого вдіяти він уже не міг, заявивши якось, що, очевидно, просто старомодний. За його часів приміщення прикрасили предметами середньовічного мистецтва і стильними меблями.

Наступним канцлером Західної Німеччини став Віллі Брандт (Willy Brandt). Він узагалі відмовився переїжджати сюди, бо вважав умови невідповідними для сімейного життя і дітей. Крім того, у спекотну погоду йому тут було занадто душно. Ставши канцлером, він залишився жити в службовій віллі міністра закордонних справ на горі Венусберг. Він очолював зовнішньополітичне відомство до обрання главою німецького уряду. Канцлерське бунгало Брандт використовував для зустрічей і перемовин із німецькими та зарубіжними політиками.

За Гельмута Шмідта (Helmut Schmidt), який прожив у бунгало вісім років, у резиденції поміняли скло, замінивши звичайне на куленепробивне. Це довелося зробити 1977 року через події "Німецької осені" - терористичні акції "Фракції червоної армії" і захоплення літака "Люфтганзи" "Народним фронтом визволення Палестини".

Довше за всіх інших канцлерів у цьому бунгало жив і працював Гельмут Коль (Helmut Kohl) - 16 років. При ньому тут поміняли обстановку, зокрема, з'явилися зручні м'які меблі, перський килим, а також нові світильники і шовкові шпалери. Затишок, як його уявляв собі канцлер із Пфальца, був створений, хоча місця для сім'ї було замало. Коль, як розповідають, вважав цю споруду, швидше, абсурдним витвором архітектури, ніж резиденцією, придатною для глави уряду. Крім того, іноді він нарікав на надто високу квартплату для такої маленької квартири, однак після завершення свого канцлерства не захотів звідси з'їжджати.

Після переїзду столиці до Берліна

Для Ґергарда Шредера (Gerhard Schröder), який очолив уряд після виборів 1998 року, питання про переїзд у бунгало вже не поставало, адже міністри й тисячі федеральних чиновників уже сиділи на валізах, готуючись перебратися в нову-стару столицю. Кілька місяців Шредер іноді користувався репрезентативними приміщеннями бунгало, а колишній канцлер Коль залишався жити у квартирі.

Сьогодні бунгало стало музеєм - пам'яткою історії так званої Боннської республіки - часів, коли центр державної влади ФРН розташовувався в невеличкому й затишному місті на Рейні, невимушена й довірлива атмосфера якого, як заведено вважати, відбивалася на стилі всього політичного життя країни.

Інформація німецькою мовою про екскурсії канцлерським бунгало - на сайті Музею історії ФРН у Бонні.