Що б не відбувалося в Сирії далі, епоха правління клану Асада завершилася. Він був союзником Москви понад 50 років, з часів Брежнєва, а його режим розвалився лише за кілька днів.
Сюрприз для Путіна
Поки що все виглядає так, ніби падіння режиму в Дамаску стало для режиму в Москві повним сюрпризом. На Близькому Сході поважають силу і зневажають слабкість. Тож по авторитету Путіна в регіоні завдано потужного удару. Що буде далі з російськими військовими базами в Сирії, невідомо. І база ВМФ у місті Тартус, і база ВПС Хмеймім не тільки використовувалися для підтримки Росією Башара Асада. Вони були і залишаються найважливішим елементом постачання головного союзника Кремля в Лівії - Халіфи Хафтара і російських найманців у Судані. Без сирійських баз обидві операції стають вкрай складними, якщо не зовсім неможливими. Не виключено, що Росії доведеться евакуювати бази.
Але якщо навіть вони залишаться, то їхня робота цілком залежатиме від прихильності головного переможця останніх днів - Туреччини - і (принаймні поки що) залежної від неї нової влади Сирії.
Поки повстанці-ісламісти, які стали владою, бази не чіпають. Це цілком прагматичне рішення. Бої за Хмеймім або Тартус могли закінчитися невдачею і зіпсувати тріумф останніх днів. До того ж Анкара навряд чи санкціонувала б такий напад.
Російське державне інформагентство "РИА Новости" наводить висловлювання одного з представників тепер уже колишніх повстанців про те, що відносини з Росією для них "дуже важливі". Однак це просто думка одного з кількох людей, які нібито говорять від імені нової влади.
Без Ердогана нікуди
Москва всіляко демонструє, що готова вести з цією владою переговори. Побічно про це свідчить швидка зміна тону державних ЗМІ Росії. Вчорашні "терористи" перетворилися в них на "озброєну опозицію" та "учасників конфлікту". Перехід сирійських дипломатів на бік нових правителів Сирії має вселити в Путіна деяку надію. Якщо на місці залишиться старий апарат, то в потенційних переговорах будуть задіяні знайомі обличчя. Водночас для сирійських сунітів, які святкують сьогодні перемогу, російські військові - пекельне кодло, люди, які знищили Алеппо, які допомагали Асаду у знищенні власного народу. Це потенційно ускладнює діалог. До того ж гарантувати, що вчорашнім противникам Асада вдасться зберегти єдність і спільний погляд на майбутнє країни, сьогодні теж ніхто не зможе. Новий раунд протистояння між різними культурними групами в Сирії повністю виключити не можна.
Утім, для Кремля ключовою фігурою на Близькому Сході на найближчу перспективу залишиться президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Він - головний покровитель сунітського ісламістського угруповання "Хаят Тахрір аш-Шам", що очолює повстанців, які повалили Асада. Без участі президента Туреччини діалог щодо баз неможливий. Останнім часом Туреччина почала зближення з Халіфою Хафтаром, тож цілі Москви й Анкари в Лівії, схоже, сьогодні збігаються. Припускаю, що за цих умов турецький президент буде згоден на збереження баз за певних умов, які ще потрібно буде обговорити.
Зеленський у виграші, Тегеран у програші
Події в Сирії помітять у Києві та Вашингтоні. "Путін слабкий і з ним можна і потрібно розмовляти з позиції сили" - таку думку Володимир Зеленський намагатиметься донести до співрозмовників у новій американській адміністрації. У ній будуть люди, які з цією думкою заздалегідь згодні - наприклад, спеціальний представник щодо України Кіт Келлог. Росія продовжить агресію проти України, але в разі, якщо Путін усе ж погодиться на пропоновані Трампом переговори із Зеленським, він прийде на них як політик, який зазнав істотної поразки.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою російської редакції та Deutsche Welle загалом.