Президент Латвії: Україні треба надати також винищувачі

DW: Пане Левітс, ви приїхали до Німеччини якраз тоді, коли вона пообіцяла надати додаткові мільярди на підтримку України. Тим не менш, щодо одного з головних питань, чи надавати Україні бойові літаки, Олаф Шольц дуже стриманий і скептичний. Ви вже довгий час підтримуєте позицію, що Україна має отримати все, чого потребує. Який ваш меседж на адресу Шольца щодо літаків?

Я думаю, що ми всі у НАТО та Євросоюзі маємо думати про те, як підтримати Україну. Зараз найбільш актуальним є передусім питання військової підтримки. І ми маємо підтримати Україну всім необхідним устаткуванням, усією необхідною зброєю. У нас - Латвії - немає винищувачів. Але країнам, які мають танки та винищувачі, варто подумати про це (надання їх Україні. - Ред.).

Читайте також: Прем'єр Латвії: Поставки літаків Україні - питання часу

Подумати чи справді надати? Бо Олаф Шольц дуже близький до того, аби фактично виключити такий крок.

Це справа німецької влади - вирішувати це питання. Але я думаю, що в Європейському Союзі та НАТО ми досягли згоди щодо підтримки України, щоб вона могла протидіяти російському нападу, а також виграти війну. І якщо у нас є ця мета, то, звісно, кожна країна повинна подумати про те, що може бути внеском кожної країни, аби досягти цієї мети.

Уже було зроблено крок щодо надання Україні танків. Як ви вважаєте, зараз Україна вже має те, що їй потрібно, аби виграти цю війну? Українці кажуть: поки що ні.

Звісно, Україна та українці краще знають, якою є актуальна ситуація, і ми покладаємось у цьому питанні на Україну. Водночас дуже хорошим знаком є те, що перші танки Leopard уже доставлено в Україну, як канцлер Шольц і пообіцяв раніше. Я думаю, що Німеччина надає Україні дуже значну підтримку, якщо говорити про абсолютні цифри, і так має бути й далі.

Ядерна зброя РФ у Білорусі - сигнал, що Москва не хоче миру

Російський президент Володимир Путін оголосив про розміщення ядерної зброї в Білорусі. Як ви це оцінюєте і що це означає для Латвії? Зрештою, Латвія має кордони як з Білоруссю, так і з Росією.

Для Латвії - ми також провели консультації з нашими союзниками, тож оцінка НАТО на даний момент полягає в тому, що це не змінює загальної військової ситуації. Адже якщо говорити про ядерну зброю, то не так важливо, де саме вона розташована. Адже її можна застосовувати з різних місць. Але це, звісно, політичний сигнал з боку Росії про те, що вона не хоче мати мир, а хоче продовжувати агресію в Україні.

Латвія, як і всі інші балтійські держави, розташована в безпосередній близькості до Росії. Від початку війни НАТО посилило свою присутність у країнах Балтії, зокрема і в Латвії. Ви вважаєте, що цього достатньо, чи вам хотілося б, аби НАТО зробило більше?

На саміті НАТО влітку 2022 року ми домовилися, що східний фланг НАТО має бути посилено. Повинно бути більше військової присутності. І найближчим часом ми матимемо більше військ НАТО, зокрема і в Балтійському регіоні, але й загалом на східному фланзі. Адже доктрина НАТО зараз, після цієї дуже явної російської агресії, полягає в стримуванні Росії за допомогою переконливої військової присутності. І ця інвестиція у військову присутність є водночас інвестицією у мир. Адже якщо Росія знатиме, що в разі нападу вона програє, то вони не вирішуватимуть нападати. І це логіка, яку ми маємо сприймати дуже серйозно. Тож НАТО і, звісно, Латвія, але також Німеччина зараз інвестують в обороноздатність та посилення військових можливостей, аби підтримувати мир у Європі.

Але якщо говорити конкретно про заходи, яких було вжито в балтійських країнах на даний момент, ви вважаєте, що вже було досягнуто необхідного рівня переконливості? Чи має бути зроблено щось іще?

Немає якогось конкретного моменту, коли можна говорити, що його досягнуто. Ми посилюємо військову присутність, аби Росії було зрозуміло, що сенсу нападати немає. І я думаю, що ми в Латвії, але й НАТО загалом інвестують у більшу присутність на всьому східному фланзі. Тобто ми маємо розуміти: йдеться не про (потенційну. - Ред.) атаку на одну країну. Це атака на НАТО. НАТО - це об'єднання з 30 країн. І йдеться про весь східний фланг НАТО від Естонії до Болгарії. Це регіон, де має бути посилено військову присутність, а дуже скоро також і у Фінляндії (вступила до НАТО 4 квітня. - Ред.). Фінляндія має також дуже довгий кордон із Росією - 1300 кілометрів. У нас 200 кілометрів. Тож посилено має бути цей східний фланг уже від Фінляндії (на півночі. - Ред.) до Болгарії на півдні. Це наша спільна політика - латвійська, американська, але й німецька.

"Ми матимемо більше військ НАТО на всьому східному фланзі"

Але є заклики до постійної військової присутності НАТО в балтійських країнах замість нинішнього принципу ротації. Яка ваша думка з цього приводу?

Так, звісно, постійне розміщення військ - також частина заходів із посилення східного флангу НАТО. Це процес. Це станеться не завтра, але в належний момент ми матимемо більше військ НАТО на всьому східному фланзі. І сюди ми маємо також зараховувати фінські війська.

Хотілося б поговорити про Китай, адже він останнім часом активно долучався до дискусії щодо пошуку мирного рішення у війні в Україні. Пекін представив свій план з 12 пунктів зі своїм баченням вирішення конфлікту. Що ви думаєте про цей документ та нещодавні китайські заяви?

Я покладаюся на оцінки президента Зеленського та українського уряду. Президент Зеленський сказав, що він позитивно ставиться до китайських зусиль (щодо пошуку рішень для завершення війни. - Ред.). Адже серед 12 пунктів один передбачає, що територіальна цілісність усіх країн має бути захищена і її мають поважати. І це якраз те, чого хоче Україна - відновити свою територіальну цілісність. Тож ми побачимо, якою буде участь Китаю (у пошуку вирішення конфлікту. - Ред.). Схоже, що Росія не зацікавлена у відновленні територіальної цілісності України, але побачимо. Бо Україна радше позитивно сприйняла цю ініціативу (Китаю. - Ред.).

Але ми якраз побачили, наскільки близькі зараз Росія та Китай. Сі Цзіньпін нещодавно був із візитом у Москві, ці відносини мають дуже велике символічне значення. І ці дві країни розділяють оцінку, що розширення НАТО призвело зрештою до цієї війни. Латвія - яскравий приклад цього розширення НАТО. Тож, що ви відповісте Китаю, аби відкинути аргумент про те, що ви, мовляв, частина проблеми?

Це фейковий аргумент. НАТО - це оборонний, чисто оборонний альянс. І це було б дуже неправильно, зокрема, і з нашого боку вдаватися до параноїдальної аргументації Росії, бо я не думаю, що, зокрема, в Німеччині хтось думає про напад на Росію. Ні. Це фейковий аргумент. Але з іншого боку - Росія напала на Україну, раніше напала Грузію. Це реальна загроза з боку Росії для інших країн. Тож це природна реакція - вступати в НАТО. Це вибір цих країн. Тож нам не варто вдаватися до цієї фейкової аргументації.

Китай уважно спостерігає за тим, яким буде результат агресії РФ

Але Китай так само незадоволений…

Китай дуже уважно спостерігає за тим, яким буде результат російської агресії проти України. Якщо Росія отримає якусь вигоду, то це означатиме для Китаю, що Захід слабкий, Захід не може себе захистити та, звісно, передусім, що США слабкі. Тож у цьому разі Китай так само матиме інтерес розширювати (зону свого впливу. - Ред.), передусім у Східній Азії - Тайвань, але також і в інших країнах. Інші країни у Східній Азії дуже занепокоєні цим. Цікаво, що поки Сі був у Москві, прем'єр-міністр Японії Кісіда був у Києві. І він сказав: Україна сьогодні може бути Східною Азією завтра. Крім того, Китай не є сильно залученим (до війни в Україні. - Ред.). Політично вони радше на боці Росії, але вони стоять збоку та спостерігають за тим, яким буде результат нападу на Україну для Росії. Для Китаю ця війна є перевіркою на міцність для Заходу, для США, для НАТО. Тож для Заходу, для Європи дуже важливо підтримувати Україну, не дозволити Росії виграти війну та отримати з цього якусь вигоду.

Читайте також: Чи можуть Китай і США допомогти зупинити війну Росії проти України?

Китай, зі свого боку, роздратований тим, що вважає свого роду розширенням горизонтів НАТО на Азію. Ідеться і про Японію, і про домовленість щодо розміщення американських та британських атомних підводних човнів в Австралії. Китай у всьому цьому бачить ознаки "холодної війни" та звинувачує Захід на чолі зі США у шикуванні проти Китаю, намаганні стримати його. Що ви про це скажете?

Звісно, інші країні не хочуть бути у сфері впливу Росії чи Китаю. Тож Японія, Південна Корея дуже занепокоєні через це. Цікаво також, що на останньому саміті НАТО були присутні прем'єр-міністр Японії, президент Південної Кореї, прем'єри Австралії та Нової Зеландії. Я думаю, треба дивитися, де джерело агресивних намірів. Це не НАТО, це зрозуміло. Це російська ідеологія тут, у нашому регіоні, але також політика Китаю, передусім, щодо Тайваню, але також інших регіонів у Східній Азії. Я думаю, що ми не маємо плутати джерело агресії, чи-то агресивних намірів у випадку зі Східною Азією, з політикою пошуку шляхів захистити себе.

Захід - лише один гравець у мультиполярному світі

І останнє запитання стосується США. Там уже дедалі більше починають думати про наступні вибори президента. У Республіканській партії попереду всіх Дональд Трамп, який має досить ізоляціоністську позицію, особливо не турбується війною в Україні. Його головний конкурент Рон ДеСантіс намагається якось підлаштуватися, наголошуючи, що це не в інтересах США та варто радше переключитися на Азію та сфокусуватися на Китаї. Що б ви сказали республіканцям, які думають про те, яким шляхом має розвиватися їхня партія та схиляються до думки, що Європа більше не важлива?

Так, подібні сигнали є у деяких політичних колах у США. Ідея ізоляції, що США не мають перейматися світом, завжди існувала. Іноді вона була більш гучною, іноді менш. Я думаю, що більшість американців знає, що в інтересах США - бути присутніми на світовій сцені, і що Європа - найкращий союзник Сполучених Штатів. Адже ми бачимо, що Захід як ціле - лише один гравець у мультиполярному світі. Тут я маю на увазі Європу разом із Північною Америкою, а також деякими країнами як Японія, Австралія, Південна Корея, те, що формує так званий Захід, об'єднаний спільними цінностями, адже це спільна основа, завдяки якій ми можемо говорити про Захід. Тож ми маємо бути достатньо сильними, принаймні, щоб захистити себе. Адже якщо ми не хочемо відмовитися від наших цінностей, то це і є спосіб захистити нашу демократію, наші цінності. Тож нам потрібно інвестувати в нашу оборону.