Так страчували головних нацистських злочинців

30 вересня та 1 жовтня 1946 року на Нюрнберзькому процесі було оголошено вироки головним нацистським злочинцям. Дванадцятьох із них (Мартіна Бормана (Martin Bormann) - заочно) засудили до смертної кари через повішення. Смертні вироки було виконано в ніч на 16 жовтня. За три години до страти Герман Ґерінґ (Hermann Göring) укоротив собі віку, прийнявши ціаністий калій. Хто саме проніс до в'язниці, яку суворо охороняли, капсулу з отрутою, точно не відомо досі. Решту засуджених було страчено в переобладнаному спортзалі Нюрнберзької в'язниці. Першим - колишнього міністра закордонних справ "третього рейху" Йоахіма фон Ріббентропа (Joachim von Ribbentrop).

Близько першої години ночі 16 жовтня відчинилися двері до його камери. Начальник в'язниці, американський полковник Ендрюс зачитав ще раз вирок. Ріббентропу чорної мотузкою зв'язали за спиною руки. Два солдати військової поліції піднялися разом з ним сходами в 13 сходинок на ешафот. Ріббентропа поставили на закриту кришку люка та зв'язали йому ноги. Його спитали, чи не хоче він щось сказати. Після пишномовної тиради Ріббентропа про спасіння своєї душі і мир у всьому світі старший сержант Джон Вудс накинув злочинцеві на голову чорний ковпак і затягнув на шиї мотузку. Кат задіяв механізм, і стулки люка відчинилися.

Смерть нацистів була болісною

Штатний кат американської армії техасець Джон Вудс до цього виконав близько трьохсот смертних вироків. Незважаючи на це, страту головних нацистських злочинців він організував погано. Люки виявилися занадто вузькими, і багато хто із засуджених, падаючи в них з мотузкою на шиї, вдарялися об краї люка. На зроблених після страти фотознімках видно, наприклад, що голова колишнього командувача вермахту, генерал-фельдмаршала Кейтеля (Wilhelm Keitel) залита кров'ю.

Крім того, довжина мотузки та глибина люка були розраховані погано, і засуджені вмирали не миттєво, від перелому шийних хребців, а від задухи. Ріббентроп, наприклад, мучився 15 хвилин, поки настала смерть. Щоправда, 40 свідків страти, серед яких було вісім журналістів (по двоє від СРСР, США, Франції і Великобританії), цих передсмертних мук не бачили: поміст закривали дерев'яні щити і темний брезент.

Через те що страта затягнулася, а вирішено було стратити всіх головних нацистських злочинців у цю ніч, кат і його помічники стали поспішати. З одної шибениці ще знімали труп страченого, а до другої на ешафот уже вели наступного. Після страти останнім до зали внесли тіло Ґерінґа і поставили носилки з ним під шибеницею. Це був символічний акт.

Трупи Ґерінґа та інших сфотографували, в одязі і роздягненими, потім завернули в простирадла і поклали в труни. Труни опечатали. Вранці їх на вантажівках у супроводі озброєної охорони привезли в Мюнхен - до крематорію на околиці міста.

Прах нацистів розвіяли за вітром

У крематорії не знали, кого саме будуть спалювати: його працівникам сказали, що це - загиблі американські солдати. Будівлю оточили. Кожну труну перед кремацією відкривали, щоб переконатися в тому, що труп не підмінили. Після кремації, яка тривала кілька годин, попіл зібрали в ящик, який завантажили в автомобіль і відвезли. Через два дні, вночі, попіл висипали з моста в річку Ізар в Мюнхені. Це також проходило в обстановці секретності. Так що місця, де "вічно вчорашні" могли б поклонитися праху головних нацистів, немає.

Читайте також: Як Нюрнберзький процес прислужився розвитку міжнародного права

Останні страти в 1951 році

Останніх нацистських злочинців, засуджених до смерті на наступних Нюрнберзьких процесах (1946-1949), стратили в Ландсберзькій в'язниці в Баварії 7 червня 1951 року. Загалом в цей день було виконано сім вироків. Серед повішених були колишній генерал військ СС Освальд Поль (Oswald Pohl), який особисто керував руйнуванням Варшавського гетто, а також Ґеорґ Шаллермайр (Georg Schallermair) - колишній комендант філії концентраційного табору Дахау в Мюльдорфі.