УПЦ (МП) - незалежна церква чи колаборанти в рясах?

Деякі рішення ухвалити непросто. У випадку Анатолія Слинька, тепер вже колишнього священника Української православної церкви (Московського патріархату) (УПЦ (МП), думки про вихід з цієї церкви назрівали роками. Після 30-річної служби у єдності з московським патріархатом він разом з паствою села Зазим'я на Київщині у липні перейшов до Православної церкви України (ПЦУ), автокефалію якої в УПЦ (МП) не визнають.

Перші сумніви у священнослужителя закралися ще у 2014 році зі зміною керівництва УПЦ (МП) після смерті митрополита Володимира, розповідає Слинько. Тоді, відправляючи гуманітарну допомогу українським солдатам на фронт, він не розумів, чому новий предстоятель УПЦ (МП) Онуфрій уникає засудження агресії Росії. Повномасштабна війна РФ проти України повністю відкрила очі церковнослужителю, пригадує він. "Війна показала, наскільки руйнівними були дії московської патріархії через маніпуляції з українською паствою. Від цього тепер гинуть люди. Це показало справжнє обличчя московської церкви", - говорить настоятель храму на честь Воскресіння Христового в Зазим'ї Анатолій Слинько у розмові з DW.

Читайте також: Чи є у Лаврі "русский мир"? Історик про те, як створювалися міфи довкола святині

Незгода всередині церкви

Коли московський патріарх Кирило у березні благословив військових РФ на війну проти України, багато проукраїнськи налаштованих священників УПЦ (МП), за словами Слинька, очікували на засудження Кирила керівництвом церкви та проголошення автокефалії від Російської православної церкви (РПЦ).

Натомість Онуфрій обмежився закликом до президента РФ Володимира Путіна "негайно припинити братовбивчу війну", а Синод через кілька днів - зверненням до Кирила з проханням закликати керівництво РФ до негайного припинення бойових дій.

На думку Слинька, позиція єпископату була недостатньо чіткою. Розчарований він і Собором УПЦ (МП) 27 травня, від якого очікував проголошення автокефалії. Синод натомість висловив незгоду з позицією Кирила щодо війни та оголосив "повну самостійність і незалежність церкви", яка до того мала автономію та самоврядність у складі РПЦ. При цьому експерти зауважують, що жодних наслідків така заява не має.

"Що таке незалежна церква? У них у статуті й до того було написано, що вони незалежні. То що змінилося? - зазначає історик та релігієзнавець Ігор Козловський у розмові з DW. - Тим паче "незалежна" не є канонічним поняттям. Канонічних понять три - автокефальна, автономна та екзархат. Вони не екзархат, не автономна та не автокефальна (церква. - Ред.), бо їх немає в диптиху (перелік 15 помісних православних церков. - Ред.)"

Релігієзнавець також звертає увагу на те, що Собор провели в експрес-режимі з порушеннями статуту, за яким делегатів на нього мали обирати, а не призначати. Це DW підтвердив і колишній клірик УПЦ (МП) Анатолій Слинько.

Оновлений на Соборі статут УПЦ (МП) офіційно досі не оприлюднили. Як розповіла ексглава Державної служби з питань етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) Олена Богдан, з нього прибрали всі згадки про зв'язок з РПЦ, але залишили згадку про грамоту російського патріарха Алексія ІІ 1990 року, якою він дарував статус незалежності й самостійності УПЦ у своєму управлінні.

Як пояснив Ігор Козловський, у цій грамоті написано, що УПЦ є частиною московського патріархату і має єдність зі світовим православ'ям через МП. "Це означає, що вони залишають канонічні зв'язки. І у статуті РПЦ записано, що вони (УПЦ (МП). - Ред.) є складовою частиною московського патріархату. Фактично не змінено статус на рівні їхньої структури", - зазначає релігієзнавець та додає, що розірвання зв'язків УПЦ (МП) з Москвою означало би втрату цією церквою канонічності.

Читайте також: Що відомо про обшуки СБУ в Українській православній церкві

Інтерв'ю з ультиматумами

Тим часом в УПЦ (МП) категорично проти пов'язування церкви з Москвою. Інтерв'ю з DW 28 листопада речник УПЦ митрополит Климент почав з ультиматуму - щоб розмова відбулася, представляти його посаду в тексті разом з приставкою "МП", яку ЗМІ використовують для вказання походження церкви, не можна.

"УПЦ є незалежною та самостійною у своєму управлінні ще з 1990 року - з того часу, коли навіть Україна ще не мала своєї незалежності", - запевнив речник.

На питання, для чого церква у травні повторно проголосила незалежність, митрополит Климент відповів, що зібрання Синоду "максимально точно і недвозначно сформулювало пункти уставу, де йшла мова про самостійність і незалежність, оскільки на це був відповідний не лише суспільний запит, але і внутрішньоцерковний погляд".

"Дехто спекулював, нібито наш керівний центр у Москві, і дописував до назви УПЦ приставку (МП). То учасники Собору ще раз підкреслили, що керівний центр УПЦ знаходиться у Києві. Про це йдеться у її статутних документах. Все інше - то вигадки", - зазначив митрополит Климент.

УПЦ (МП) у полі зору СБУ

Водночас знахідки Служби безпеки України (СБУ) під час обшуків у єпархіях УПЦ (МП) вказують на інше. Проросійська література, паспорти РФ, атрибутика проросійських бойовиків, тексти молитов за Кирила та брошури з вихвалянням російських окупантів - лише дещо з переліку того, що СБУ виявила під час обшуків на об'єктах УПЦ (МП) в різних регіонах за останні тижні.

Втім, оприлюднене правоохоронцями не дає "жодних підстав для кримінального переслідування УПЦ", як нема доказів того, що фото, опубліковані СБУ, дійсно зроблені у храмах УПЦ, вважає речник церкви.

Читайте також: СБУ повідомила про підозру священнику УПЦ (МП): агітував за приєднання до РФ

Колаборанти в рясах?

Тим часом увага правоохоронних органів до УПЦ (МП) не згасає. СБУ підозрює деяких церковних діячів не лише в пропаганді "русского мира", а й у співпраці з окупантами. На запит DW спецслужба повідомила, що справи проти представників УПЦ (МП) зазвичай кваліфікуються за статтями про колабораційну діяльність, державну зраду та виправдовування збройної агресії РФ проти України.

Наприкінці жовтня виконувач обов'язків голови СБУ Василь Малюк в інтерв'ю "Інтерфакс" заявив, що з початку повномасштабної війни було відкрито 23 кримінальних провадження проти представників УПЦ (МП). За його словами, є 33 підозрюваних - "від класичних агентів збору глибинної інформації до банальних корегувальників вогню в рясах".

Ба більше - днями в Офісі генерального прокурора повідомили про перший вирок, винесений священнику УПЦ (МП) з Лисичанська, - 12 років ув'язнення за корегування вогню військ РФ. Офіційно на це в УПЦ (МП) не реагували.

Проти деяких представників УПЦ (МП) Рада національної безпеки та оборони (РНБО) України запровадила санкції.Також РНБО доручила уряду підготувати законопроєкт щодо унеможливлення діяльності в Україні афілійованих із центрами впливу в РФ релігійних організацій, фактично спрямований проти УПЦ (МП).

Тих єпископів, які, за даними ЗМІ, втекли до РФ, Синод у листопаді звільнив без пояснення причин. На питання DW, чи вважає церква їх колаборантами, Климент відповів, що ці митрополити не виконують своїх пасторських обов'язків щодо вірян, що й послугувало причиною звільнення. Він стверджує, що не бачив жодних доказів того, що священнослужителі УПЦ є державними зрадниками. Коментуючи наявність російського громадянства у єпископів УПЦ, речник заявив, що не має підтвердженої інформації щодо цього. 

Друга хвиля переходів до ПЦУ

Неоднозначна позиція церкви на тлі війни спричинила нову хвилю переходів парафій УПЦ (МП) до складу ПЦУ. Як розповів у розмові з DW протоієрей ПЦУ Михайло Омельян, до них вже доєдналося понад 1200 громад УПЦ (МП), із яких понад 600 - після 24 лютого.

Загалом УПЦ (МП) налічує близько 12 тисяч парафій включно з тими, що перебувають на окупованих територіях України, тим часом у складі ПЦУ - близько восьми тисяч. Громади на окупованих територіях Донбасу та в Криму, де найбільша концентрація вірян УПЦ (МП), забрала собі РПЦ, зауважує релігієзнавець Ігор Козловський. Тож якщо враховувати цей факт і переходи громад, мережі УПЦ та ПЦУ вже приблизно зрівнялися в чисельності парафій, вважає експерт.

В УПЦ (МП) масові переходи громад до ПЦУ не визнають та вважають їх силовим захопленням храмів.

Михайло Омельян підтверджує, що конфлікти під час переходів трапляються, втім, за його словами, вони відбуваються всередині громади - між вірянами та священником, якщо той виступає проти переходу. За словами протоієрея ПЦУ, рішення ухвалюється на відкритому голосуванні двома третинами голосів вірян, і лише у близько 20 відсотках випадків священник змінює церковну юрисдикцію разом з паствою.

Колишній священник УПЦ (МП) Анатолій Слинько пояснює це, зокрема, тим, що часто рішення про перехід ухвалювати важко через сором перед парафіянами за роки тверджень, що ПЦУ "розкольницька неблагодатна церква".

Унеможливлення діалогу?

Подібні висловлювання Слинько вважає перепоною для налагодження діалогу між церквами, який, на його думку, неминучий. За словами протоієрея ПЦУ Михайла Омельяна, УПЦ (МП) робить усе, аби його не було.

"Архієрейський собор ПЦУ звернувся до представників МП, що потрібно вести діалог, але без передумов, які вони поставили", - каже Омельян, маючи на увазі постанову Собору УПЦ (МП) від 27 травня, де говориться про те, що спілкування можливе, якщо ПЦУ припинить "примусові переводи парафій УПЦ" та визнає власну неканонічність та неавтокефальність.

Остання така спроба діалогу між церквами відбулася у липні цього року на території Софії Київської, де мала місце неформальна зустріч деяких представників УПЦ (МП) та ПЦУ, однак офіційне керівництво УПЦ (МП) від неї відхрестилося. "Ми не ставили до відома керівництво, але провели зустріч з повним розумінням одне одного. Буквально ввечері на другий день офіційні особи заявили, що ми не брали благословення та їхня позиція незмінна - діалогів з розкольниками вести не будуть", - розповідає Анатолій Слинько, який був одним із ініціаторів спілкування. Учасники зустрічі з боку УПЦ (МП) "отримали по шапці" від верхівки церкви, стверджує священник. Для нього це стало останньою краплею, аби перейти до ПЦУ. "Я зрозумів, що нікуди від Москви вони не пішли - це замилювання очей, і на діалог вони не налаштовані", - каже Слинько.