Вибух у Леверкузені: навіщо німцям хімзаводи поблизу міст

Рейнська область у німецькій федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія - ​​один з найбільших у Європі центрів хімічної промисловості. У цій галузі тут задіяні понад 260 підприємств, на яких працюють понад 70 тисяч людей. У щільно заселеному районі неподалік Кельна базуються такі транснаціональні корпорації, як фармацевтична компанія Bayer, американська нафтова компанія ExxonMobil Chemical та британський виробник хімікатів Ineos.

Вибух у Chempark

Багато заводів зосереджені на території індустріальних парків. Зокрема - і в хімпарку в Леверкузені (Chempark Leverkusen), де 27 липня стався потужний вибух. За останніми даними,  цей вибух забрав життя п'ятьох людей. Ще двоє вважаються зниклими безвісти, постраждали більше 30 людей. Внаслідок вибуху спалахнула пожежа і утворилася величезна хмара диму, частинки сажі осіли в навколишніх населених пунктах.

Оператори хімпарку у співпраці з владою здійснюють моніторинг забруднення повітря. Місцевих жителів попередили, щоб до з'ясування ситуації вони не дозволяли дітям грати на вулиці, не користувалися відкритими басейнами, не їли фрукти і овочі з саду і не заносили сажу в свої будинки.

Як вийшло, що великі міста і промислові парки розташовані поряд? І наскільки це небезпечно? Щоб відповісти на ці питання, потрібно заглянути в історію Рейнської області як промислового регіону.

Карл Леверкузен і фабрика барвників

Уже в другій половині 19-го століття багато хімічних підприємств були побудовані біля Рейну. Причина: Рейн - одна з головних артерій для транспортування великих вантажів. Розташоване на його березі місто Леверкузен зобов'язане хімічній промисловості навіть своєю назвою. 

У 1861 році хімік Карл Леверкуз (Carl Leverkus) переніс свій завод з виробництва ультрамарину з Вермельскірхена у містечко Вісдорф-на-Рейні. Оскільки власники підприємств були зацікавлені в тому, щоб забезпечити своїм співробітникам найкоротший шлях до місця роботи, будинки будували впритул до заводів. Поселення для робітників, які працювали на хімічному заводі, Леверкуз назвав Леверкузен. 

За кілька десятиліть сюди з містечка Ельберфельда (сьогодні - частина міста Вупперталь), що став для нього занадто тісним, перебралась і фабрика барвників "Фрідріх Байєр і Ко" - попередниця знаменитого хімічного концерну Bayer. Завдяки хімічному заводу на березі Рейну вже були підготовлені всі важливі передумови для великого виробництва.

Поступово робітничі селища перетворювалися на містечка, і зрештою з них утворився сьогоднішній Леверкузен. Кількість робочих місць росла, що, своєю чергою, викликало приплив населення й до сусідніх міст, наприклад, Кельна.

Під час так званого економічного дива повоєнних років хімічна промисловість у Рейнській області розрослася ще більше. Наприкінці 1990-х і на початку 2000-х почалася реструктуризація, внаслідок якої окремі хімпідприємства згрупувалися у так званих індустріальних парках. Суть цих змін полягала в тому, щоб зосередити виробничі потужності різних компаній на одній території, де фірми могли б співпрацювати, користуючись спільною інфраструктурою.

Кельн - хімічна столиця Європи

"Модель німецьких хімпарків - це експортний хіт", - каже Ернст Ґріґат (Ernst Grigat) - доктор хімічних наук, понад десять років він керував роботою промпарків у Леверкузені, Дормагені та Крефельд-Юрдінгені. За Словам Ґріґата, в Китаї були побудовані понад тисячу індустріальних парків за німецьким зразком. Концентрація знань і ресурсів в одному місці дозволяє краще забезпечувати безпеку і охорону довкілля, впевнений він.

Близьке сусідство дозволяє підприємствам співпрацювати одне з одним, навіть якщо вони входять до різних промпарків, пояснює Ґріґат: "Існує дуже тісний зв'язок між рейнськими підприємствами, між Дормагеном, Леверкузеном і Весселінгом".

Крім того, вигідне розташування відкриває їм доступ до морських портів, знаходиться на стику багатьох європейських транспортних осей і пов'язане з унікальною системою трубопроводів, якими можна транспортувати до 50 відсотків вироблених хімічних речовин. "Жителі Кельна, напевно про це не знають, - зауважує Ґріґат, - але Кельн - це хімічна столиця Німеччини, а можливо, навіть Європи".

Небезпеки виробництва хімікатів поблизу міст

Однак такі вигоди криють у собі певну небезпеку. Так, в результаті вибуху на хімічному заводі в Леверкузені токсичні сполуки могли потрапити у довкілля і поширитися на житлові райони. У земельному управлінні з охорони довкілля Північного Рейну - Вестфалії (LANUV) повідомили, що поки аналізують можливе забруднення, проте вже зараз відомо, що згоріли контейнери з хлорованими розчинниками.

"З цієї причини ми зараз припускаємо, що діоксин, поліхлоровані біфеніли (ПХБ) і фурани були перенесені разом з хмарою диму на навколишні житлові райони", - сказав прес-секретар відомства в інтерв'ю німецькому агентству dpa. За його словами, поки не встановлено, яким був рівень концентрації цих речовин у повітрі одразу після вибуху.

Наскільки шкідливі токсини, які могли потрапити в повітря після вибуху?

Хімікати, про які йдеться, не мають становити великої небезпеки для місцевих жителів, запевнив у розмові з інформаційним агентством dpa Даніель Дітріх (Daniel Dietrich), керівник робочої групи з досліджень клінічної та екологічної токсикології в Університеті Констанца. "Діоксин, ПХБ і фурани однозначно пов'язані з вадами розвитку новонароджених у тварин і меншою мірою - у людей, - зазначив він. - Але - і це дуже велике "але" - лише у високих концентраціях. А вони не можуть виникнути, якщо забруднена територія згодом очищується". Дітріх додав, що ці речовини легко змиваються і представляють невелику небезпеку, якщо їх не ковтати.

Професор Мартін Вілкс (Martin Wilks) зі швейцарського Центру прикладної клінічної токсикології розповів DW, що пожежа могла становити небезпеку для здоров'я рятувальників, але вона швидко минула. Головну токсикологічну загрозу несуть, за його словами, задушливі гази, в тому числі монооксид вуглецю (чадний газ), двоокис вуглецю (вуглекислий газ) і ціанід.

"Вони особливо небезпечні безпосередньо поряд і одразу після початку пожежі, оскільки мають високу і гостру токсичність. Тому пожежники та інші рятувальники завжди носять респіратори в таких ситуаціях. Особливо небезпечні ці гази в закритих приміщеннях, але вони відносно швидко розсіюються на відкритому повітрі", - уточнив він.

За словами професора Вілкса, гази, які потенційно містилися в хмарі диму в Леверкузені, можуть викликати гострий респіраторний розлад. Також, на його думку, в залежності від складу палаючих з'єднань, дрібний пил та інші субстанції можуть поширюватися на великі території і забруднювати ґрунт і рослини.

Небезпека сусідства міст з хімпарками перебільшена?

Однак колишній глава Chempark Ернст Ґріґат вважає, що близькість підприємств хімічної промисловості до міст зовсім не обов'язково становить ризик для здоров'я людей. Звичайно, в хімічному виробництві є проміжні продукти, які можуть нести загрозу, визнає він, однак суттєва перевага полягає в тому, що у хімпарках є необхідні структури, які піклуються про безпеку, - наприклад, заводські пожежні бригади, спеціально навчені поводженню з токсичними речовинами.

Тому нові компанії тепер відкриваються прямо у хімічних парках, щоб убезпечити себе, зокрема і в правовому сенсі. І заводи, які колись розташовувалися в промисловій зоні, але тепер через розростання міст раптом опинилися у центрі населених пунктів, вважають за краще переїзд до індустріального парку. За оцінкою Ґріґата, хімпарки як правило настільки великі за своєю площею, що це дозволяє забезпечувати безпечну дистанцію, попри близькість до житлових районів.